Робота в окупації: чи буде кримінальне переслідування?

Багатьох наших співгромадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях, це питання турбує чи не найбільше. У створених окупантами умовах люди виживають як можуть, тому бодай якась робота залишається єдиним засобом для виживання. Натомість виникає питання правомірності таких дій. Про це – роз’яснення юристів.

Декілька місяців я перебував у вимушеній окупації та продовжував працювати. Чи можуть мене звинуватити у співпраці з окупантами і навіть притягнути до кримінальної відповідальності?

Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України (далі – КК України) не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України.

Конструкція статті 40 КК України передбачає дві окремі ситуації:

• вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, внаслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями;
• вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.

У першому випадку особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.

У другій ситуації особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм статті 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.

З системного аналізу статей 39-40 КК України можна зробити висновки, що заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом психічного примусу (наприклад, погроз) буде підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо така шкода є більш значною ніж відведена шкода, і особа цей факт реально усвідомлювала. Наявність примусу в такому випадку виступає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність. При цьому, відповідно до частини третьої статті 39 КК України навіть у випадку, коли заподіяна шкода перевищує шкоду відведену, особа не буде зазнавати кримінального переслідування, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Фото: telegraf.com.ua